Від Тігіпка до Розенблата. Чому збанкрутував "РВС банк" та до чого тут виробник дронів?
Чому саме збанкрутував “РВС банк” та що це банкрутство говорить про український фінансовий сектор?
4 листопада сталася непересічна подія, яка пройшла майже непоміченою: Національний банк відніс до категорії неплатоспроможних "РВС банк". Хоча він був одним з найменших у системі – його частка в активах усіх платоспроможних банків становила лише 0,04%, – банкрутство РВС стало першим у 2025 році. Воно мало кілька особливостей.
Перша – з яким формулюванням НБУ вивів банк з ринку: фінустанова здійснювала ризикову діяльність, яка загрожувала вкладникам навіть під час своєї проблемності, тобто в той час, коли там сидів куратор регулятора.
Друга – "РВС банк" потрапить до Фонду гарантування вкладів фізосіб (ФГВФО) уже вдруге у своїй історії. Крім того, за час свого існування ця установа не раз змінювала назви та власників. Вона побувала в руках міжнародних інвесторів, народних депутатів і відомих українських банкірів Сергія Тігіпка та Миколи Лагуна.
Третя особливість у тому, що РВС ледь не став першим банком, у капітал якого могла увійти компанія з оборонно-промислового сектору – найбільш динамічної галузі української економіки під час великої війни. Однак цьому завадив регулятор.
Чотири власники, два банкрутства
"РВС банк" був одним з найменших у системі – 50-м за обсягом активів (1,7 млрд грн) та передостаннім за обсягом капіталу (172 млн грн) з 60-ти українських банків. У ньому зберігали гроші 33,4 тис. громадян, а загальний обсяг їхніх вкладів 1 жовтня становив 536,5 млн грн (до 21 жовтня ця сума зменшилася до 456 млн грн).
Проте РВС не завжди був таким "скромним". Протягом своєї тривалої історії він встиг кілька разів змінити власників і навіть один раз збанкрутувати, після чого знову повернувся до життя.
Банк заснували у 1991 році, до 1996-го він мав назву "Інтелект банк". Фінустанова була флагманським банком групи ТАС Сергія Тігіпка. У 1996 році банк змінив назву на "Київ-приват", а з жовтня 2001-го став називатися ТАС-комерцбанк.
У 2007 році Тігіпко продав ТАС-комерцбанк і ТАС-інвестбанк міжнародному інвестору – шведській групі Swedbank за 735 млн дол. Згодом шведи перейменували їх відповідно на Сведбанк та Сведбанк-інвест, а потім ці банки об'єднали в один – Сведбанк. Третій свій банк – "Бізнес стандарт" – Тігіпко перейменував на ТАСкомбанк, який досі працює.
У 2000-х роках в Україні відбувався бум на ринку нерухомості. Українці активно брали кредити для купівлі нерухомості, зокрема землі для будівництва. Часто ці позики були у валюті, адже ставка за ними була набагато нижча, а курс гривні залишався стабільним.
Активно кредитував купівлю нерухомості і Сведбанк-інвест. Проте міжнародний власник поставив йому обмеження на максимально допустимий розмір позики пов'язаним особам (власники, менеджмент): 2 млн дол. Усі позики, що перевищували цю суму, потрібно було погоджувати з материнською компанією у Швеції.
"Коли у 2008 році почалася криза, шведи вирішили подивитися, що вони купили в Україні. Переглянули баланси і виявили великий кредитний портфель однотипних позик на 1,99 мільйона доларів. Менеджери банку, щоб не проходити через погодження, "дробили" великі земельні ділянки та кредити так, щоб їхня сума не перевищувала два мільйони доларів", – пригадує співрозмовник ЕП на банківському ринку, знайомий з діяльністю Сведбанку.
Чи то розчарувавшись у якості корпоративного управління, чи то через інші причини, проте у 2013 році шведська група пішла з українського ринку. Вона продала Сведбанк одіозному українському банкіру Миколі Лагуну, який перейменував його на Омега-банк.
Проте Лагуну недовго судилося розпоряджатися цим активом. Після 2014 року в Україні почалася банківська криза, яку посилили намагання Нацбанку очистити ринок. Під роздачу тоді потрапила і група банків Лагуна, зокрема Дельта-банк та Омега-банк, які вивели з ринку.
Рішення про відкликання ліцензії в "Омеги" НБУ пояснив ризиковою діяльністю, "наслідком чого стало погіршення показників його фінансового стану".
"Після віднесення банку до категорії проблемних відбулося значне погіршення показників його діяльності, зменшення регулятивного капіталу до від'ємного значення, збиткова діяльність, недотримання встановленого значення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2), недотримання порядку формування та зберігання обов'язкових резервів на кореспондентському рахунку в НБУ", – ішлося в повідомленні регулятора.
Так Омега-банк уперше потрапив до ФГВФО, проте це не стало кінцем його історії. Замість повної ліквідації установи фонд вирішив знайти нового інвестора. Банк "очистили" від поганих активів, додали деякі зобов'язання перед вкладниками, створивши так званий бридж-банк.
"Вилікуваний" банк у 2015 році продали новому інвестору – ТОВ "Українська бізнес група", яка належала колишньому народному депутату від "Блоку Петра Порошенка" та члену фінансового комітету Верховної Ради Руслану Демчаку. Тоді ж банк отримав свою поточну назву – "РВС" (RwS – Respect with Stability).
"Вбивчий" штраф НБУ
Попри очевидний зв'язок з Демчаком, останній ніколи не був у переліку формальних бенефіціарів "РВС банку". До моменту виведення з ринку кінцевим власником установи у звітності НБУ був вказаний Олександр Стецюк – бізнес-партнер та колишній помічник Демчака у Верховній Раді. Формальний 1% акцій банку належав дочці ексдепутата Катерині Демчак.
Співрозмовники ЕП на ринку кажуть, що Демчак не приховував свого зв'язку з РВС. Він нібито вів переговори з іншими банками і навіть з регулятором, представляючись власником установи.
"Мені невідомі факти, що хтось представляється представником банку, особливо Демчак. Ми з ним з одного міста (Липовець, Вінницька область – ЕП), доволі давно одне одного знаємо. Якщо він може допомогти банку, то це тільки плюс", – зазначив формальний власник РВС Стецюк і порадив ЕП звернутися за коментарем до Демчака.
ЕП намагалася зв'язатися з Демчаком, проте він не відповів на повідомлення та дзвінки.
Співрозмовники ЕП на банківському ринку та серед фінансових регуляторів припускають, що свого часу Демчак міг отримати банк, скориставшись своїм становищем у фінансовому комітеті Верховної Ради. Він нібито міг натиснути на тодішнє керівництво НБУ, аби воно погодило таку угоду, не визнаючи його кінцевим бенефіціаром.
Чому Нацбанк не визнав Демчака власником РВС після зміни політичного керівництва та керівництва регулятора, не відомо. Повноваження для цього НБУ має.
Хай там як, а РВС не раз потрапляв на "радар" регулятора. У грудні 2024 року Нацбанк виписав цій установі чи не найбільший штраф в історії на 135,2 млн грн за порушення у сферах фінансового моніторингу та дотримання валютних обмежень.
"Банк порушував усе, що можна було порушити. Альтернативою тому штрафу було рішення про відкликання ліцензії", – пояснив ЕП співрозмовник у системі банківського нагляду.
Стецюк зазначив, що той штраф НБУ зрештою і призвів до неплатоспроможності банку. "Основною причиною порушення нормативів капіталу банку був неадекватний розмір штрафу: за регулятивного капіталу на момент застосування штрафу 240 мільйонів гривень НБУ оштрафував на 138 мільйонів (крім 135,2 млн грн НБУ наклав ще один штраф на 3 млн грн – ЕП). Висновки можете робити самі", – пояснює він. Мінімальне значення регулятивного капіталу банків становить 200 млн грн.
Загалом протягом 2023-2025 років РВС отримав від НБУ штрафів на 166,2 млн грн, передусім – за ризикову діяльність. Співрозмовники ЕП на банківському ринку зазначають, що установа надавала своїм клієнтам послуги з обходу обмежень НБУ, зокрема допомагала виводити кошти за кордон та легалізовувати платежі (наприклад, дозволяла клієнтам вносити та знімати одні і ті ж 100 тис. грн, аби потім вони могли показати іншим установам квитанції на зняття з рахунку мільйонних сум у гривні).
На запитання про якість фінансового моніторингу в банку Стецюк сказав, що "будь-яка фінансова установа може припуститися помилок", проте детальніші оцінки він готовий надати за підсумками рішення суду щодо оскарження рекордного штрафу від НБУ.
Крім того, Стецюк припустив, що багатомільйонні штрафи, які регулятор застосовує до банків, могли стати своєрідною "заміною" підвищеного оподаткування прибутку банків: у 2023-2024 роках ставка податку на прибуток становила 50%, а у 2025-му – 25%. Наразі парламент розглядає проєкт, який пропонує знову підвищити її до 50% у 2026 році.
Банк оборонного сектору
Після отримання штрафу від НБУ фінансові показники РВС суттєво погіршилися. Регулятор вимагав від власників здійснити докапіталізацію, проте коштів на це в них не було.
Співрозмовники ЕП на банківському ринку зазначають, що РВС намагався залучати нових інвесторів, зокрема вів переговори з низкою інших банків. Деякі відділення "РВС банку" навіть встигли перейти на баланс інших установ, зокрема "Оксі банку". Разом з відділеннями переводилися і клієнти РВС.
Також власники нібито знайшли потенційного іноземного інвестора, однак його не погоджував регулятор через незрозумілу бізнес-модель, походження коштів та кінцевих власників (ним виявилася компанія, зареєстрована на Кіпрі).
Потенційних інвесторів РВС шукав і в Україні. Співрозмовники ЕП, ознайомлені з фінансами банку, зазначають, що цим інвестором могла стати компанія "Укравіасистем", яку пов'язують з колишнім народним депутатом від БПП Бориславом Розенблатом – однопартійцем Демчака. Ця компанія виробляє дрони.
У 2023 році видання Bihus.Info повідомляло, що Міноборони замовило в "Укравіасистемі" 50 комплексів розвідувальних безпілотників за 807 млн грн, внісши авансом 650 млн грн. Проте компанія не встигла виконати замовлення і поставила вчасно лише чотири комплекси, три з яких представники оборонного відомства відмовилися приймати, адже вони не літали.
Попри це держава продовжувала співпрацювати з компанією Розенблата і виплачувати їй великі аванси. Співрозмовники ЕП, ознайомлені з фінансовими операціями банку, зазначають, що ці аванси протягом тривалого часу "висіли" на рахунку в "РВС банку". На невикористані залишки банк нараховував 14% річних.
Згодом компанія внесла в капітал РВС близько 100 млн грн у вигляді субординованого боргу (позика, яка враховується в капіталі і згодом може конвертуватися в акції банку). Аби ці кошти врахувалися в капіталі банку, операцію мав погодити НБУ. Однак регулятор відмовився це робити, адже "Укравіасистем" вказала джерелом походження коштів, які планувала внести в капітал РВС, доходи, отримані у вигляді процентів від "РВС банку".
"Це банківська таємниця. Я не знаю, звідки вам про це відомо", – відповів Стецюк на запитання ЕП про те, чи була компанія "Укравіасистем" потенційним інвестором, який хотів докапіталізувати РВС.
ЕП також намагалася отримати коментар у Розенблата. Той відповів на телефонний дзвінок і повідомив, що не дає жодних коментарів, навіть не вислухавши запитання.
Що далі
Формальний власник "РВС банку" Стецюк повідомив, що планує оскаржити його виведення з ринку в суді. Крім того, він оскаржує рекордні штрафи, які регулятор виписав установі.
Тим часом "РВС банк" уже вдруге в історії перейшов в управління ФГВФО. Перед остаточною ліквідацією останній буде намагатися продати банк – або повністю (тобто знайти нового власника в тому вигляді, у якому він перейшов у ФГВФО), або сформувавши з нього "бридж-банк". Інвесторам цікаві обидва варіанти.
Що може отримати майбутній інвестор, крім багатої історії банку? Співрозмовники ЕП, ознайомлені з фінансовим станом РВС на момент його виведення з ринку, зазначають, що серед активів банку є лише девʼять працюючих кредитів на загальну суму 40 млн грн. При цьому зобов'язання банку лише перед фізособами сягають 456 млн грн (ФГВФО поверне всі 100% вкладів).
За даними НБУ, 1 вересня юридичні особи зберігали на рахунках "РВС банку" 914 млн грн. Поінформовані співрозмовники ЕП зазначають, що повернути ці кошти клієнтам нереально. Вони додають, що "Укравіасистем", яка хотіла увійти в капітал банку, від його банкрутства не постраждає: вона встигла вивести з його рахунків майже всі кошти.
* * *
Банкрутство "РВС банку" залишає без відповідей низку запитань.
Зокрема, чому банк, який не раз штрафували за порушення обмежень НБУ та правил фінансового моніторингу, тримався на ринку так довго?
Чому регулятор, розуміючи, хто є кінцевим бенефіціаром банку, не визнавав це юридично протягом десяти років?
І скільки ще банків з такими "скелетами в шафі" працюють на ринку?